| Головна » Файли » Для батьків |
Поради для дорослих, діти яких живуть в умовах страху війни і тероризму.
| 19.11.2015, 13:02 | |
| Національна асоціація шкільних психологів США розробила поради для батьків і вчителів, діти яких живуть в умовах страху війни і тероризму. Дорослі повинні допомогти дітям почуватися в безпеці, коли світ здається дуже небезпечним місцем. Батьки та вчителі повинні розуміти, як правильно реагувати на емоційні реакції і стану дітей, серйозність яких варіюється залежно від особистих обставин. Діти, що пережили особисту втрату або зазнали впливу терористичних актів та воєнних дій, а також діти військових і працівників служб порятунку та громадської безпеки стають особливо уразливими. Чи зможе дитина подолати травму, чи залишиться з нею на все життя, залежить від багатьох обставин. Вчителі та вихователі можуть допомогти дитині відновити почуття безпеки, моделюючи спокійну і контрольовану поведінку. Це має вирішальне значення для того, щоб діти мали можливість обговорити свої проблеми і могли відокремити реальні страхи від уявних. Також важливо обмежити «Порції» травмуючої інформації ЗМІ. Слід зазначити, що дані поради будуть корисними дітям, які не проживають в місцях бойових дій і терористичних актів. Коли ж мова йде про травматичний досвід потерпілих і очевидців, знадобиться серйозна допомога у вигляді психотерапії. Емоційні реакції 1. Переважаючою реакцією є страх: за родичів і близьких в армії, а також побоювання за власну безпеку. Дитячі фантазії зазвичай перебільшені, хоча і засновані на реальних подіях. Дитина може представляти падіння бомби на власний будинок, або щось іще гірше. 2. Втрата контролю. Військові дії - те, що діти і більшість дорослих не можуть контролювати. Відчуття втрати контролю породжує ефект, коли діти хапаються за все, що можуть контролювати: відмовляються йти в школу, слухатися, залишатися без батьків або улюблених іграшок та ін. 3. Гнів. Оскільки діти не можуть направити свою злість на безпосередніх винуватців, тобто на джерело загрози, вони часто направляють її на тих, хто поруч: однокласників, сусідів, відсутніх батьків. Ситуація ускладнюється, якщо серед рідних є добровольці: патріотизм і борг є абстрактними поняттями для дітей молодшого віку, які відчувають тільки конкретну реальність розлуки з рідною людиною. 4. Втрата стабільності і впевненості в собі. Незвичайні обставини порушують звичний спосіб життя. Це стає джерелом тривоги і постійної невпевненості. 5. Збентеження. Діти відчувають збентеження, не розуміючи, на що їм чекати, і коли це все закінчиться. Інший вид реакції - маленькі можуть не розрізняти насильство-як розвага (в кіно, іграх) і реальні події з новин. Що батьки та вчителі можуть зробити 1. Підібрати правильні слова завжди непросто. Якщо не знаєте, що сказати, скажіть: «Так, це дійсно дуже важко для тебе / для нас!» Це спрацює. Тим самим ви показуєте, що теж не любите те, що відбувається, але визнаєте, що боротьба з терористами / ворогом повинна тривати, щоб нарешті настав мир. 2. Спробуйте розпізнати емоції, що лежать в основі дій дитини, і вербалізувати (проговорити) їх: «Я бачу, тобі дуже страшно», «Це так важко - знати, що твій тато воює проти ворогів заради нашої країни», «Я знаю, буде чудово, коли твій тато / мама повернуться додому». Іноді діти висловлюють страх: що буде, якщо тато / мама не повернеться. Якщо так сталося, спробуйте сказати: «Ми про тебе потурбуємося, ти не залишишся сам. Давай подивимося, що ми будемо робити в такому випадку ... » 3. Коли діти особливо засмучені, не заперечуйте серйозності ситуації. Слова «Не плач, все буде добре» їм не допоможуть. Однак, визнаючи проблему, не забувайте постійно висловлювати віру і надію на те, що все буде добре. 4. Старші за віком діти військових зазвичай цікавляться: «Це мій тато / мама стріляє в людей? » Це питання, яке потребує обговорення з дитиною. 5. Завжди будьте чесними з дітьми. Не бійтеся розділити з ними свої страхи і побоювання. Вказуйте, що відповідні дорослі вирішують проблему. 6. Намагайтеся зберегти звичний уклад життя, щоб дати дітям відчуття стабільності. 7. Виділіть годину або півгодини в день, які ви стабільно приділяєте тільки дитині, грі і спілкуванню з ними, для позитивних емоцій. Відкладіть телефон і всі справи на потім. 8. Залучайте дітей до планування того, як впоратися з ситуацією у вашій родині. Це їм необхідно, допомагає долати стрес, а крім того, вони дійсно продукують багато хороших ідей. 9. Діти військових можуть зажадати додаткової уваги, більше часу і більше спілкування. 10. Всі діти можуть проявляти при таких обставинах ознаки стресу. Пам'ятайте, що деякі незрілі, агресивні реакції є реакцією на стрес. 11. Діти можуть мати проблеми зі сном. Намагайтеся дотримуватися звичних вечірніх ритуалів і будьте поблажливі до таких речей як спати зі світлом, з улюбленою іграшкою, разом з братом / сестрою. Це тимчасово і зазвичай не викликає звикання. 12. Діти можуть почати часто грати у війну або відтворювати агресію у своїй творчості. Часто це засмучує дорослих. Втім, це нормальна реакція для дітей, тим самим повідомляють про свою поінформованість про події навколо них. Якщо гра не є по-справжньому агресивною, не варто бути занадто несхвальним. Поговоріть з дітьми про їхню творчість, вербалізуйте емоції, які ви побачили. Питайте, як діти почуваються, відповідно діліться своїми емоціями. Дітям важливо не відчувати себе самотніми у своїх переживаннях. Іноді допомагають ігри у лікаря, пожежного - того, хто рятує життя. Якщо дитина захоплюється насильницькими образами більше, ніж кілька днів, варто звернутися до фахівця. 13. У окремих випадках у дітей в умовах зростання стресу і нестабільного психічного стану можуть посилюватися суїцидальні настрої. При перших же ознаках звертайтеся до фахівців. 14. Не дозволяйте дітям перевантажувати себе цими проблемами. Якщо вони щовечора рвуться дивитися теленовини, знайдіть їм інше, нове для них заняття. 15. Не перевантажуйте дітей фінансовими проблемами. Говорити, про те, що необхідно економити, варто і доречно. Але не більше. Фінанси - сфера, де діти відчувають себе безпорадними, оскільки ще не відповідають за неї. 16. Знайдіть час для того, щоб проаналізувати власну поведінку і впоратися з власними проявами стресу. Це допоможе не тільки вам, але і вашим дітям / учням. 17. Вчителі повинні повідомляти батькам, якщо помітили ознаки стресової поведінки дитини. Вони повинні надати корисну інформацію та поради по темі. Джерела: Вісник психологічної служби майдану National Association of School Psychologist | |
| Переглядів: 370 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |